17 серпня 2017

Куди керувати: уривок із важливої книги «Супербоси. Як видатні лідери плекають таланти»

У видавництві Yakaboo Publishing виходить український переклад книги «Супербоси. Як видатні лідери плекають таланти». Її автор Сидні Фінкелстін — професор менеджменту Школи бізнесу при Дартмутському коледжі та директор Центру лідерства ім. Така. Він консультує топ-менеджерів по всьому світу, а також тренує керівників у сферах розвитку талантів, корпоративного управління, аналізу помилок і стратегій зростання. Сидні Фінкелстін є автором двох десятків книжок, зокрема бестселера Wall Street Journal «Чому розумні керівники зазнають поразок». Він також увійшов до переліку Thinkers-50 – найповажнішого рейтингу бізнес-лідерства у світі. Platfor.ma публікує уривок з нового видання.

 

 

Незабутні боси

…Усі визначені мною супербоси вочевидь мали спільний набір базових характерних рис. Кожна риса проявлялася в окремого керівника по-своєму, але загалом вони були разюче й захопливо очевидними. Це допомогло принаймні окреслити обриси того, що можна назвати «особистістю супербоса». Описуючи її, я відчував, що певною мірою наблизився до мети свого дослідження: до розгадки величі супербоса як лідера.

 

 

Усі супербоси сповнені надзвичайної впевненості, навіть безстрашності у просуванні своїх планів та ідей. Майже всі вони приймають аксіому «немає проблем, є тільки вирішення». Ця безстрашність так само просочується і в їхнє особисте життя. Засновник Oracle Леррі Еллісон любить перегони на вітрильниках, небезпечний спорт, що забрав життя багатьох учасників. Ресторанний магнат Норман Брінкер брав участь в Олімпійських іграх і навіть грав у поло, поки це майже не вбило його. Співзасновник Intel Роберт Нойс пішов іще далі — пілот, активно займається хелі-скі, любитель мотоциклів, відомий перегонами на Балі під час сезону дощів. На його улюбленій куртці є напис «Немає ризику — немає й слави».

 

Ще одна важлива ознака усіх супербосів — дух конкуренції. Дивлячись на супербосів, ми відчуваємо, що конкуренція у них в крові. Вони процвітають завдяки їй, вони прагнуть її і вони створюють її. Цю схильність до конкуренції у фінансисті Майклі Мілкені побачили його друзі у братстві в коледжі. Як зазначав один його колишній сусід по кімнаті, «не думаю, що бачив когось, більш схильного до суперництва, ніж Майк. Якщо ми готували якісь страви у нашому помешканні, він завжди любив засікати час і казав, що зробив би це швидше». Роберт Нойс мав обов’язково першим подати м’яч у бейсбольній грі батьків і дітей у парку: «Мій бідолашний тато не міг стриматися, — згадує його донька Пенні, яка того дня була на трибунах серед глядачів. — Він завжди з головою занурювався в те, що робив тієї миті».

 

 

Третя життєво важлива притаманна супербосам риса характеру (і основна для їхніх інновацій) — це їхня творча уява. Супербоси — візіонери. Вони напружено думають про те, що могло би бути, і жадають втілити свої мрії в реальність…

 

Четверта риса, яку повсюдно демонструють супербоси, — це принциповість. Під цим словом я маю на увазі насамперед не «чесність» у її розмовному значенні, а радше суворе дотримання головної візії чи самовідчуття. Супербоси не грають в ігри, як це роблять деякі лідери. На відміну від Владних босів, вони не одержимі потребою задовольнити своє велике еґо. Вони завжди залишаються вірними собі, своїм переконанням і цінностям.

 

 

П’ята і остання притаманна супербосам риса, природне продовження їхньої принциповості, — справжність. Так багато керівників культивують певний імідж заради своєї репутації. Вони ховають під замок свою індивідуальність, стримуючи себе «справжніх», доки не опиняться поза офісом. Але не супербоси. У щоденній взаємодії з іншими вони не вгамовують свою індивідуальність. Засновник Hospital Corporation of America (HCA) Томмі Фріст зростив сотні адміністраторів для комерційних лікарень. «Погляньте на галузь: майже всі на своєму шляху в певний момент перетиналися із Томмі», — зазначив Рассел Карсон, голова ради директорів Ardent Health Services у Нешвіллі, штат Теннессі. Серед видатних «нащадків» Фріста — засновник Quality Data Management (QDM) Джин Нелсон; засновник, президент і генеральний директор Behavioral Centers of America Едвард Стек; генеральний директор і головний фармацевт кількох лікарень Джо Фішер; та засновник, колишній голова ради директорів і генеральний директор World Healthcare Systems, Inc Сильвестр Рідер.

 

 

Як говорили мені колишні працівники і партнери, Фріст був сімейною людиною і не приховував цього від колег. Старший віце-президент HCA Віктор Кемпбелл розповідав, як Фріст щодня під час відряджень до Європи писав короткого листа своїй дитині у коледжі і надсилав його: «Він дуже близький зі своїми дітьми, зі своєю дружиною і родиною, чим завжди пишався та хотів підтримувати цей тісний контакт». Кемпбелл також згадує про постійне прагнення Фріста говорити про родину: «Наприкінці робочого дня він напевно прийде спитати мене, як учора пройшла футбольна гра мого сина».

 

Інші супербоси також навдивовижу справжні й вільні у своїх проявах, і не лише на роботі. Фінський диригент Атсо Алміла розповів мені в інтерв’ю, як одного разу сидів із диригентом Йормою Панулою в ресторані, і там грала фонова музика. Панула, який не любить музики без виразності й пристрасті, спитав офіціанта, чи не можна її вимкнути. Офіціант відмовив, заявивши, що деяким клієнтам ресторану подобається. Панулу це не зупинило. «Тож він негайно підводиться і вигукує на весь ресторан: “Чи є тут хтось, хто хоче це слухати?” Коли ніхто не відповів, Панула заявив офіціантові: “Ні, таких немає. Можете вимкнути її”».

 

Завдяки своїй неприборканій індивідуальності супербоси зазвичай справляють враження незабутніх людей — «унікальних», «єдиних у своєму роді», навіть «незбагненних». Інсайдер із журналістських кіл сказав про Джина Робертса: «Джим Нотон видав про нього найкраще резюме: Джина Робертса неможливо пояснити. І якщо вас там не було, непросто пояснити виклик, нахабство і верблюда в ньюзрумі у славні дні Philadelphia Inquirer у 1970–1980-х роках». Басист Дейв Голланд так описав Майлза Дейвиса: «Він випромінював величезну зосередженість, яка впливала на всіх. Нас всіх затягувало туди. Це була наче воронка. Щойно ти потрапляв до його сфери впливу — здавалося, наче відбувається якась магія». Супербоси випромінюють енергію. Вони яскраві, цікаві й нестримні — і все тому, що не прикидаються. Коли ви поруч із такими людьми — то не можете не зарядитися.