20 вересня 2017

«Ти – верстат, на якому щось можна виробляти»: Гліб Вишлінський про успіх у XXI сторіччі

Українській економіці потрібно дедалі більше агрономів і програмістів, натомість, менше офісних працівників і банкірів. Виконавчий директор Центру економічної стратегії та член Ради реанімаційного пакету реформ Гліб Вишлінський на конференції TEDxUCU в Українському католицькому університеті розповів, що потрібно робити, аби не втратити роботу й досягти успіху в таких умовах. Platfor.ma записала найцікавіше.

 

 

Я закінчив школу в Києві 1992 року. Тоді головним поштовхом для моєї кар’єри стало знання англійської мови. Після падіння радянської влади навички багатьох людей перестали бути актуальними, а зміни були надзвичайно швидкими. Зараз вони дещо повільніші, але структура економіки також помітно змінюється.

 

Лише за останні п’ять років частка сільського господарства в українському ВВП зросла у два рази, а от фінансів і страхування, натомість, знизилася вдвічі. Ще один приклад: моя організація часто шукає людей, здатних аналізувати економічну політику, і нам надсилають резюме багато співробітників банків. Вони мали посаду «економіст», але при цьому працювали з кредитами чи обслуговували клієнтів. Сьогодні в такій великій кількості банкірів уже немає потреби.

 

Це означає, що те, до чого всі звикають, що стає певним стереотипом, насправді може дуже швидко змінитися. Про це потрібно постійно думати.

 

Зараз є попит на інженерів, будівельників, архітекторів і, звичайно, на агрономів. І їх навіть навчають, але надалі вони не хочуть і не можуть працювати. Чому? Не того їх учили, чи не тих учили? В Україні працює 22 аграрні університети, в яких навчається понад 140 тис. студентів. При цьому всі скаржаться, що з цієї армії нема кого найняти на роботу. Дві третини просто не хочуть працювати, решта не може, попри те, що агрохолдинги готові брати людей із базової освітою та знанням мов, навчати їх та в перспективі платити їм дуже високі зарплати. Однак ця робота досі вважається непрестижною. Більшість студентів-агрономів просто не хочуть працювати за фахом. Вони змарнували свій час на освіту, а великі компанії все одно змушені створювати власну систему навчання та відправляти найкращих спеціалістів учитися за кордон.

 

Графік дослідження Barclays research демонструє, що з 2014 по 2016 рік кількість тимчасових дозволів на роботу в Польщі для Українців зросла в чотири рази. Українська трудова еміграція почалась не сьогодні і навіть не у 90-х роках. Проте саме зараз уперше склалася ситуація, коли наші західні сусіди почали свідомо та активно залучати українців на свій ринок праці. Це відображення глобальних тенденцій, бо станом на 2015 рік 240 млн людей жили не в тій країні, в якій народилися. Це втричі більше, ніж 50 років тому.

 

Однак від змін не сховаєшся за кордоном. Якщо ти маєш фах, знання і навички, на які немає попиту на ринку праці, ти повинен адаптуватись до запитів, аби підвищити рівень свого життя. Дослідження демонструють, що до 2020 року найбільшу загрозу стати безробітними мають офісні працівники, які виконують стандартну рутинну роботу.

 

Натомість, великі перспективи є у сферах управління, комп’ютерних і математичних функцій, інженерній роботі, у продажах, де люди залишаються потрібними за будь-якої ситуації. А найвищу зарплатню на глобальному ринку праці мають ті спеціалісти, роботу яких складно автоматизувати: лікарі, керівники компаній, елітні юристи.

 

Я сподіваюся, що надалі більше людей залишатиметься в Україні. Та зараз наш уряд не має стратегії економічного розвитку, а довгостроковий інвестиційний капітал для України є малодоступним і дуже дорогим. Це означає, що в нас поганий інвестиційний клімат, дешева й малопродуктивна робоча сила. В Україні ніхто не збирається ставити дороге обладнання, на якому будуть працювати високооплачувані фахівці. Це дає підґрунтя для великої кількості низькооплачуваних малопродуктивних робочих місць у простій промисловості та виробництві споживчих товарів.

 

Проте в нас є баланс на ринку праці, адже через скорочення працездатного населення зменшується пропозиція працівників, а через автоматизацію виробництва зменшується попит. При цьому ми маємо два сектори, які вважаються найбільш перспективними для української економіки та зростають найшвидше за умови відносно невеликих довгострокових інвестицій: ІТ і агросектор.

 

За кілька років у нас буде ще менше нових робочих рук.

 

Школярі 13-17 років, народжені у роки з найнижчою народжуваністю, є найменшою за чисельністю групою в Україні. Наступне молоде покоління буде мати менше конкуренції, але й менше можливостей та менші ринки.

 

Щоб стати успішним за 20 років, зараз потрібно думати про те, що ти є основним капіталом свого власного бізнесу. Частка повної зайнятості буде постійно падати, відповідно, треба сприймати себе як верстат, на якому щось можна виробляти. Ти можеш продавати себе на повний робочий день, на частину робочого дня, робити бізнес самостійно.

 

Найголовніше, потрібно вчитися думати. Когнітивні навички, навички побудови систем, розв’язання складних задач – це ті вміння, потреба в яких зростатиме протягом найближчих років.

 

Сьогодні здатність до глибокої зосередженої роботи стає рідкістю, яка дозволяє продавати себе набагато дорожче. Але саме це дається людям важко через те, що інтернет і ґаджети постійно заважають їм концентруватися. Лише той, хто зможе подолати цю хворобу, досягне успіху в майбутньому.